Валер'ян Поліщук

(1 жовтня 1897 року — 1937)

Валер'ян Львович Поліщук

Народився 1 жовтня (18 вересня) 1897, с. Більче Боромельської волости Дубенського повіту Волинської губернії, нині — Демидівський район Рівненської області Помер 9 жовтня 1937, (Соловки), український письменник — поет і прозаїк, літературний критик і публіцист.
Народився в сім'ї селян-хліборобів. Навчався в Луцькій (1911—1913) і Катеринославській гімназіях (1914—1917), по закінченні останньої навчався в Інституті цивільних інженерів у Петрограді та на історико-філологічному факультеті в Кам'янець-Подільському державному українському університеті.

 

Член УПСР з 1919 року. 1918 року очолив Боромельський волосний земельний комітет, працював у газеті «Народная воля» і секретарем журналу «Шлях», з 1919 року — секретарем газети «Республіканець» у Катеринославі. Брав участь у повстанні Директорії, був інтернований, редагував у Кам'янці-Подільському студентський журнал «Нова думка» (1920). 1920 року повернувся до Києва, співпрацював у газеті «Більшовик». Наступного 1921 року перебрався до Харкова, працював у різних літературних часописах.
У листопаді 1934 року заарештований органами ГПУ. 27-28 березня 1935 виїзна сесія Військової колеґії Верховного Суду СРСР засудила Поліщука на 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував на Соловках, 9 жовтня 1937 року йому було винесено смертний вирок.