Боршош–Кум'ятський Юлій

(1905-1978)

Народився 8 липня 1905 р. в с. Великі Ком’яти у дванадцятидітній селянській родині. Після народної школи в рідному селі закінчив знамениту Ужгородську учительську семінарію. Починаючи з 1924 року, наступні 42 трудився педагогом в Приборжавському, Пилипці, Рахові, Кобилецькій Поляні, Лузі, Ужгороді аж до виходу на пенсію у 1966.

Перші його поетичні спроби належать до часів навчання в семінарії. Друкуватися почав з 1924, опублікувавши вірш «Закувала зозуленька» у журналі «Наш рідний край», що його незмінно впродовж 1922—1939 рр. редагував Олександр Маркуш. До перших книг ішов переважно на шпальтах журналів «Наш рідний край» та «Пчілка» (1923—1934) — шеф-редактором останнього був його директор і викладач педагогіки під час навчання в семінарії Августин Волошин. Друкувався також на сторінках прогресивного літературно-художнього та громадсько-політичного часопису краю, редагованого В. Гренджею-Донським, «Наша Земля», а також газети «Свобода» та «Календаря „Просвіта“ на переступний рік 1928». Помітну роль у становленні таланту Ю. Боршоша-Кум’ятського відіграв просвітянський альманах письменників Підкарпатської Русі «Трембіта» (Ужгород: Видання Товариства «Просвіта», 1926) — тут на сторінках 32-35 з портретом автора на окремій сторінці вміщена досить поважна добірка його поезій — «Де мій край», «Тече вода попід вербник…», «Зозуленька», «Пчілка і голуб», «Ой засвіти, місяченьку». У цих періодичних виданнях побачили світ кілька десятків віршів, що започаткували його збірки поезій «Весняні квіти» (1928) — для дітей та юнацтва і «З мого краю» (1929) для дорослого читача. У 1929—1944 рр. теж активно друкувався в пресі — газетах, журналах, альманахах, що виходили в Ужгороді, Мукачеві, Севлюші, Рахові, Празі, Львові та Харкові. Особливо тісно співпрацював із журналом націоналістичної молоді Закарпаття «Пробоєм» (1933—1943), що виходив у Празі і з кінця 30-х років став загальноукраїнським літературно-художнім та громадсько-політичним місячником, де друкувалися кращі зразки українського красного письменства. У цьому часописі, крім окремих публікацій, вийшли в одній із книжкових серій — книгозбірня «Пробоєм» — дві його збірки «В Карпатах світає» (1935) та «Кров кличе» (1938).

У 1930-ті роки поезія Ю. Боршоша-Кум’ятського долає карпатські перевали і виходить на ширші українські простори. Він друкується в альманасі «Груні — степам» (Харків, 1930), а також у журналах української патріотичної мистецької молоді Галичини «Дажбог» (1932—1935 місячник, а потім двотижневик) та «Обрії» (1936—1937, тижневик), що виходили у Львові.

За життя Ю. Боршош-Кум’ятський видрукував 13 оригінальних поетичних книг, чим не вичерпалося написане ним. У 1980 р. вийшла книга його вибраних творів «Червона калина». Людина віруюча, він пройшов з Богом у серці усім своїм свідомим життям і в глухі роки войовничого радянського атеїзму створив неперевершену досі цільну книгу духовної лірики «Христос у Карпатах». Вийшла в світ стараннями сина поета, відомого лікаря-хірурга Юлія-Богдана Боршоша (1936—2003) у 1995 р. Після цього поза збірками теж залишилося чимало творів поезії та малої прози, які склали упорядковану Юлієм-Богданом книжку «До срібних сивин» (2004), до виходу в світ якої у видавництві «Закарпаття» доклали зусиль онук автора Богдан Боршош та внучка Марта Мартин (у дівоцтві Боршош).

У 2005 році у серії «Письменство Закарпаття» вийшла найповніша книга поета — «З наказу роду», над упорядкуванням якої до останніх своїх днів трудився його син Юлій-Богдан. В книзі зібрано всю творчу спадщину письменника, варту уваги сучасного читача, подано автентичні тексти всіх шести збірок 20-30-х років, а також повоєнну поезію, поезії в прозі, малу прозу та публіцистику.

Вранці 28 березня 1978 року Юлій Боршош-Кум’ятський помер від важкого серцевого нападу.