О.Маркуш хотів, щоб його народ був письменним, культурним, залучав людей до громадської роботи. З його ініціативи пожвавилась діяльність хат- читалин товариства "Просвіта ", організовувались колективи художньої самодіяльності, які ставили в селах Тячівщини та Хустщини п'єси " Наталка-Полтавка", "Запорожець за Дунаєм". Маркуш був істориком шкіл, дбав, щоб були створені драмгуртки для молоді, шкільні дитячі хори, активно співпрацювали у справі виховання молоді батьки і вчителі. Він хотів, щоб стосунки в колективах шкіл були інтелігентними, вимагав від учителів бути поміркованими, стриманими, але, водночас, вимогливими.
Маркуш прагнув, щоб до дитини ставились як до особистості, виступав, щоб дітей не карали, хотів, щоб діти самі зрозуміли, що їм потрібно вчитись, пізнавати нове, невідоме.
Він теж редагував молодіжні часописи "Віночок ", "Наш рідний край "(1923-1939 ). Відомі також оповідання Олександра Маркуша, де головними героями були прості люди, діти, які ростуть розумними, вольовими, кмітливими і стійкими.