«Якщо не знаєш Василя Довжика, — стверджує його колега Світлана Короненко, — перше враження таке, що спілкуєшся з юнаком — веселим задоволеним, допитливим, іронічним і завжди закоханим. Лише поспілкувавшись із ним певний час, відчуваєш у ньому якусь глибинну, заховану далеко далеко, глибоко-глибоко від усіх печаль...»

У 2003 році київському письменникові й радіожурналістові Василеві Довжику виповнилося шістдесят років. Сьогодні це відома постать: поет, прозаїк, гуморист, перекладач, автор шістнадцяти книжок для дітей та юнацтва, член Спілки письменників України, лауреат літературної премії імені Лесі Українки.

Список його заслуг можна продовжити: артист театру і кіно (знявся в тридцяти кіно й телефільмах, є Заслуженим артистом України), літературний редактор та ведучий популярних програм на українському радіо, а загалом — улюбленець слухачів і глядачів.