Патрус-Карпатський Андрій

(1917-1980)

Його ім'я почало з'являтися на літературному небосхилі на початку 30-х років минулого століття. Народився Андрій Михайлович Патрус 29 березня 1917 р. в с.Теребля, що на Тячівщині. Був то період, коли Закарпаття входило до складу буржуазної Чехословаччини, яка насаджувала в краї колоніальні порядки.
Після закінчення місцевої школи А.Патрус навчається в Хустській гімназії. Молодий гімназист включається в політичне життя краю, бере участь у демонстраціях трудящих, виступає на мітингах безробітних. У 1934 р. ужгородська русофільська газета «Наш путь» надрукувала перший вірш поета «Мой клич». Його вірші почали все частіше з'являтися на сторінках русофільських видань «Карпато-русское слово», «Русскій народний голос». Під псевдонімом Сірий, Гранчак, Карпатський він друкує твори на сторінках видань «Карпатська правда», «Календар Карпатської правди», «Голос молоді». Його вірші, оповідання, памфлети представляють окремі чеські журнали та газети. У 1935 р. А.Патруса виключають із Хустської гімназії за приналежність до підпільної комсомольської групи. Він переїздить до Мукачева, де екстерном закінчує Мукачівську російську гімназію. А в 1937 р. двадцятирічний поет став автором збірки «Плетью по совести». Були у першій книжці А.Патруса вірші про природу, кохання, але переважали соціально-політичні мотиви.
У вірші «Поетам», який сприймався як творче кредо автора, А.Патрус-Карпатський закликав побратимів по перу писати хореї про гніт і голод, підняти голос на захист скривджених. Він вірив у крашу долю, у те, що тумани розвіються над Карпатами і настане весна («Осінь в Карпатах»).
А.Патрус- Карпатський не обмежував себе короткими віршами. У 1938 р. в Нью-Йорку видав книжку «Рідний край кличе», в яку, крім віршів, увійшли поеми і оповідання.
Коли на Закарпатті розпочався рух за Карпатоукраїнську державу, Патрус-Карпатський порвав з москвофільством, брав активну участь у розбудові незалежної преси, став трибуном рідної Держави.
У березні 1939 р., коли Закарпаття окупувала фашистська Угорщина, поет потрапив до концтабору, розміщеного у с.Крива, поблизу Хуста. Через кілька тижнів йому вдалося втекти з концтабору і виїхати на Західну Україну. Працював у Стрию, Львові.
Під час Другої світової війни А.Патрус воював на Південно-західному фронті - командував кулеметною ротою, працював на дипломатичній роботі при Чехословацькій військовій місії в Куйбишеві та Москві. Будучи на фронті, не кидав пера. У 1943 р. видав збірку віршів «Батьківщина кличе до бою». Через усю поезію А.Патруса-Карпатського періоду війни проходить віра в перемогу, У те, що народ «волю здобуде в огні». Жадана воля асоціюється в його поезії з традиційними образами весни і сонця («Прийде знов весна», «Палкі чуття не відірвати», «Засяє сонце щиро»).
Перемога над фашизмом сприймалася поетом як кінець злидням, стражданням рідного краю і торжество волі, яку принесли трудящим воїни-визволителі. А.Патрус-Карпатський не міг показати, як із визволенням прийшли на Закарпаття чорні дні колекти¬візації, політичних репресій, русифікації та інші «блага» тоталітарної системи.
Після визволення і возз'єднання Закарпаття з Україною А.Патруса-Карпатського направляють на роботу в газету «Закарпатська правда». Його обирають відповідальним секретарем Закарпатського відділення Спілки письменників України. У 1946 р. з'являється його збірка з символічною назвою «Одної матері ми діти». А в 1947 р. А.Патруса-Карпатського було безпідставно репресовано. На підставі звинувачень сталінські опричники загнали поета до тюрми особливого режиму за те, що «систематично співробітничав... у фашистсько-націоналістичній пресі, «працюючи в 1942-1943 рр. у Чехословацькій військовій місії в СРСР, займався шпигунською діяльністю».
Особлива нарада 11 грудня 1948 р. оголосила йому суворий вирок - 25 років тюрми. Працював у шахтах Воркути лісорубом і електропильшиком в Озерлагу, а у вільний від роботи час знайо¬мив в'язнів з історією та літературою, потай писав вірші, які скла¬ли рукописну книжечку «Голуба далечінь».
У грудні 1956 р. А.Патрус-Карпатський був звільнений з-під варти з довідкою МВС, у якій відзначалося, що він «содержался в местах заключения МВД с 12 X 1947 по 24 XI 1956,откудаосвобожден по прекращению дела за недоказательностью обвинения». 6 грудня СПУ поновила А.Патруса-Карпатського в письменницьких лавах у зв'язку з реабілітацією. За 9 років, змарнованих у тюрмах і концтаборах, йому виплатили компенсацію в сумі 6000 карбованців. У 1958 р. виходить його книжка «Що в серці найсвятіше». За нею - «Іду життям» (1960), «Бескиде, відрадо моя» (1961), «Колиска орлина» (1963), «Малиново квітнуть ялини» (1966), «Чорт на мотоциклі» (1966), «Терези часу» (1967), «Верховина» (1978).
У творчому доробку А.Патруса-Карпатського були злети, здобутки, були, як і в кожного поета, вірші-одноденки. Не судилося йому відчути атмосфери свободи й демократії у вільній Українській державі. Пішов із життя 19 квітня 1980 р. Якби доля дарувала йому хоча б півтора десятиліття, якби мав можливість відійти від канонів соціалістичного реалізму, очевидно, написав би він не одну книжку поетичних творів найвищого гатунку. Можливо, з'явилися б речі, яких ми вже ніколи не побачимо.
Минають роки, змінилася шкала соціально-культурних цінностей, випадають із літературного процесу слабші твори. Та залишаються в творчому доробку А.Патруса-Карпатського вершинні твори, якими може гордитися українська література.