Боржавин Василь Андрійович (Сочка)

(нар. 1922)

Василь Андрійович Сочка-Боржавін народився З січня 1922 р, в місті Берегові у вчительській родині. Більшу частину свого дитинства провів в Ужанській долині. Скінчивши навчання в народних школах у Кострині й Перечині, далі здобував освіту в Ужгородській та Хустській гімназіях. Улюбленими педагогами були для нього в Ужгородській гімназії русинський письменник Алексій Фаринич (літературний псевдонім - Альоша Маковчанин), біолог і керівник скаутів імені Александра Духновича Степан Фодор, ерудований латиніст Андрій Контрош. У Хустській гімназії найбільший вплив на майбутнього письменника мав літературознавець і фольклорист Петро Васильович Лінтур, який керував літературним гуртком, активними членами якого були знані в майбутньому письменники Дмитро Вакаров, Іван Чендей, Василь Сочка-Боржавін, Петро Продан, Михайло Кемінь, а також майбутні викладачі Ужгородського університету Кирило Галас, Василь Орос, Михайло Симулик.
Філологічно-славістичні науки Василь Андрійович опановував у Будапештському університеті Імені Петра Пазманя. 1941-1944 воєнних років у Будапештському університеті навчалася серйозна група молодих літераторів, поміж якими були Еміл Балецький, Олег Грабарь, Дмитро Вакаров, Петро Продай, Василь Сочка-Боржавін, Семен Панько, Кирило Галас, Юрій Керекеш, Йосиф Архій, Ми¬хайло Симулик, Михайло Бубряк. Писали вони і поезію, і прозу, брали участь у літературних конкурсах при газеті «Русское слово», яку в Ужгороді видавав колишній прем'єр-міністр першого уряду Підкарпатської Русі Андрій Бровді.
Вже в ті часи Василь Сочка-Боржавін друкує свої поезії в ужгородських газетах «Русская правда», «Русское слово», а перші короткі прозові твори в «Карпаторусском голосе» і в газеті «Словенска єднота», яку сорокових років угорські словаки видавали в Будапешті. А першу поетичну книгу Сочки-Боржавіна «Горьі и доля», як шістнадцяте видання в «Бібліотеці сучасних угроруських письменників», випустив Андрій Бровді.
Завершував свою вищу освіту Василь Андрійович, як і Петро Продан, Кирило Галас, Юрій Керекеш, із-за воєнних подій не в Будапешті, а в Ужгородському університеті.
В повоєнні роки В.А. Сочка-Боржавін працював референтом в обласному управлінні в справах мистецтв, лїтпрацівником газети «Закарпатська правда», тривалий час вчителював у школах Тячівського, Мукачівського, Берегівського районів. Більше восьми років пропрацював у Закарпатському інституті вдосконалення вчителів, де займав посаду завідуючого кабінетом національних шкіл (з угорською та румунською мовами навчання).
Як письменник, Василь Сочка обрав псевдонім Боржавін на честь свого батька Андрія Івановича Сочки, який був вихідцем з Боржавської долини. Мав ще й такі псевдоніми: Александр Андрейчик, Юрій Соколич. Штефан Соколич, М.Варга, Александр Янкович, Янко Руснак і криптоніми В.С., С.-Б.
Історик літератури, поет, прозаїк, публіцист і педагог Василь Сочка-Боржавін є автором одинадцяти книг, три з яких написано російською мовою, дві - українською, а шість - русинською. У співавторстві з Людвиком Філіпом написав правдиву «Історію культурно-просвітницького Товариства імені Александра Духновича від 1923 до 2003 року». В.А. Сочка-Боржавін упорядкував три календарі-альманахи Товариства Імені Александра Духновича на 1995, 96 і 97-ий роки, які були видрукувані в Ужгороді.
Його твори - більше 260-ти публікацій! - з'являлися у виданнях Словаччини, Угорщини, Чехії, Польщі, Сербії, Америки, України. Широко був представлений у трьох дорадянських літературних альманахах і чотирьох післявоєнних антологіях, дві з яких видрукувані в Словаччині, по одній - в Сербії і в Україні.
Кращими творами Василя Сочки-Боржавіна, як історика літератури, є книги «Будителі Підкарпатських русинів» (Ужгород, 1995), «Слідами словацьких будителів» (Ужгород, 2003), літературознавчі нариси про Александра Духновича.
З поміж російськомовних книг В.А. Сочки-Боржавіна мусимо виділити доповнене видання його поетичного збірника «Горьі и доля» (Ужгород, 1990), яка мала широку пресу серед письменників різних країн і добру частку поезій з якої перекладено чеською мовою. В цій же книзі вміщено кращі новели, оповідання, дорожні нариси та спогади про Ф.Потушняка, П.ЛІнтура, Ю.Гойду, М. Томчанія, Д. Вакарова, Е. Балецького, С. Панька...
Серед педагогічних праць В.А. Сочки-Боржавіна слід відзначити глибокі теоретичні розробки «З історії русинських шкіл Австро-Угорщини та Чехословаччини» (1996), «Дещо про давні школи й підручники» (2005) тощо.
Чимало як поетичних, так прозових творів В.А. Сочки-Боржавіна перекладено чеською, українською, угорською, словацькою мовами. До поезій ювіляра неодноразово зверталися відомі композитори, такі як Іван Керецман, Штефан Ладижинський та інші - ці пісні виконуються й нині різними виконавцями,
Усе своє життя талановитий письменник В.А. Сочка-Боржавін займав чітку народницьку - русинську! - позицію, про що свідчать його пристрасні виступи на різних форумах, симпозіумах, конференціях, з'їздах в Ужгороді, Пряшові, Свиднику, Празі, Будапешті, Новому Саді, Криниці.