Костянтина Малицька. Вона прожила невсипуще, сповнене любові до свого народу життя. Всю себе присвятила школі. Тривалий час була вчителькою, директором школи. Своє серце віддала дітям.

Другим після школи її покликанням була дитяча література. Власне, школа і література в житті та діяльності Костянтини Малицької зливаються воєдино. Через школу прищеплювала молодому поколінню любов до літератури, до рідного слова, через літературу, зокрема дитячу, одним з творців якої власне була, прагнула піднести школу, освіту, збагатити духовний світ дітей і молоді.

В літературі відома і під своїм власним прізвищем і під псевдонімом Віра Лебедєва.

Письменниця народилася 30 травня 1872 року в с. Кропивник тепер Калуського району Івано - Франківської області. Здобула кваліфікацію педагога. Все життя її пройшло в галицьких та буковинських селах і містечках.

У дитячих творах Малицька акумулювала свій практичний досвід педагога, життєві спостереження. К.Малицька багато зробила для розвитку дитячої літератури і як письменниця і як редактор популярного дитячого журналу "Дзвінок". Діти трудового люду - щирі, працелюбні - основні персонажі її дитячих оповідань. Письменниця з любов'ю, добрим знанням психології малює їх дитячий світ, становлення рис характеру, формування патріотичних почуттів. З великою увагою ставитися до виховання молоді - ось основні ідеї, які стверджує К.Малицька. Педагогічно - дидактичний зміст мають і збірники нарисів "Мати"(1902 р.), "З трагедій діточих душ"(1907 р.).

Писала вона і п'єси для шкільної сцени.

Костянтина Малицька була свідком трагічних подій першої світової війни, а в 1915 році, після захоплення Галичини царським військом, російські власті письменницю, як небезпечну для російської монархії вивезли в Сибір - в Приангарський край, в село Пінчугу, де вона зазнайомилась з висланцями з багатьох інших народів. Після жовтневого перевороту 1917 року, Костянтина Малицька активно включилася в культурне життя свого місця перебування. З 1919 року вона вчителька української школи ім. Котляревського в Красноярському краї.

В 1921 році заходами К.Малицької та її українських учнів школа дала в Красноярську Шевченківський концерт.

Того ж 1921 року Костянтина Малицька повертається в Галичину, до Львова, де відразу включається в громадську діяльність. Багато сил і енергії віддає розвитку української школи.

Костянтина Малицька написала багато нових поетичних творів на старі мотиви. До найпопулярніших належить дитяча пісня "Чом, чом, чом, земле моя...". Адресована молоді, пісня виходить за свої рамки і набирає широкого звучання.

Пісня "Чом, чом, чом, земле моя..." написана в 1904 році, коли її авторка працювала на Буковині вчителькою. На початку сімдесятих років, завдяки Буковинському ансамблю, його художньому керівнику А.Кушніренкові та могутньому таланту Гнатюка, в репертуарі якого ця пісня була майже 30 років, пісня народжується вдруге, розходиться по Україні. Автор музики - Денис Січинський.

Костянтина Малицька була однією з тих національно свідомих педагогів, які боролися за демократизацію шкіл на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ-початку ХХ століть. Вона працювала в різних педагогічних товариствах — «Просвіта», «Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю», була директором дівочої школи імені Т. Шевченка, редактором єдиного на той час українського дитячого журналу «Дзвінок».
Народилася Костянтина Іванівна 30 травня 1872 року в селі Кропивник теперішнього Калуського району Івано-Франківської області. Здобувши професію педагога, вчителювала в народних школах невеликих міст. Викладаючи в дівочій школі Галича, організувала читальню, однак ця ініціатива не сподобалася місцевому священику-москвофілу, і шкільні власті перевели Малицьку до міста Б’єч у Західній Галичині. З допомогою шкільного інспектора О. Поповича їй вдається отримати посаду в народній школі Лужан біля Чернівців.
На цей час на Буковині згуртовується колектив учителів, які, відчуваючи гостру несправедливість шкільної політики австро-угорського уряду, вирішили заснувати свій незалежний журнал. Ним став часопис «Промінь», який виходив у Вашківцях протягом 1904-1907 років: він об’єднав освітян у боротьбі за свої національні та соціальні права. До нього, крім К. Малицької, входила також відома в ті часи письменниця Євгенія Ярошинська. На сторінках «Променя» було опубліковано багато педагогічних статей та художніх творів Костянтини Іванівни. Його авторами стали І. Франко, О. Маковей, Н. Кобринська, Я. Веселовський. Крім актуальних проблем шкільництва в Галичині та Буковині, журнал вміщував важливі матеріали із Закарпаття, Наддніпрянської України, Америки.
Активну участь брала К. Малицька в учительських вічах, що відбулися у Львові в 1904 році. Головна увага на них була звернена на жахливе становище педагогів, необхідність створення організації, яка б об’єднала вчителів. На одному з таких зібрань був Іван Франко, якого дуже тепло зустріли освітяни.
У 1908 році Головна управа «Руського товариства педагогічного» запропонувала К. Малицькій посаду вчительки у Львівській семикласній дівочій школі імені Т. Шевченка. Тут вона викладала рідну мову, природознавство, педагогіку, геометрію, фізику, завідувала шкільною бібліотекою. Майже всі значні події, що відбувалися протягом 30-літньої праці Костянтини Іванівни, знайшли відголос в її віршах, драматичних сценках. Багато творів письменниці були дуже популярні серед шкільної молоді, а така пісня як «Чом, чом, земле моя» стала народною.
Як член крайового виконавчого комітету вчительства Галичини К. Малицька підтримала вимоги 116 українських студентів, що в 1907 році оголосили голодування, протестуючи проти заборони української мови. Навесні 1918 року
К. Малицьку заслали в Приангарський край. 1919 року вона потрапила до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського. Після п’ятирічного перебування в Сибіру Костянтина Іванівна повернулася до Львова, де знову почала працювати в школі імені Тараса Шевченка. Водночас вона захоплюється кооперативним рухом, створює крамниці для фінансової допомоги освітянам, працює в психотехнічній секції, яка запровадила в школах тестування, анкетування. У 1934 році були підготовлені понад 500 тестів для визначення в учнів ступеня концентрації уваги, абстрактного мислення, зорової та вербальної пам’яті, вміння орієнтуватися в просторі. Костянтина Іванівна обстоювала необхідність перебудови шкільництва, її непокоїла проблема відірваності змісту навчання від життя.
У 1937 році прогресивна західноукраїнська громадськість відзначила 45-річчя освітньої діяльності К. Малицької, цієї воістину народної вчительки українських дітей. А з 1939 року вона працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури, роботу над яким обірвала смерть.
Пам’ятником К. Малицькій стала чудова пісня «Чом, чом, земле моя». І хотілося б, щоб артисти, виконуючи цю мелодію, яка так органічно вписалася в музичну культуру України, оголошували ім’я галицької вчительки-патріотки. 

Галина ПАНКЕВИЧ
м. Дрогобич Львівської області