Олександр Михайлович Підсуха народився 16 жовтня 1918 р. в с. Ніжиловичах на Київщині в родині сільського коваля.

Рано помер батько, а мати, залишившись з двома дітьми без хати і будь-яких засобів для існування, дбала насамперед про те, як уберегти сім'ю від голодної смерті. У дитинстві рідне село здавалося хлопчикові відокремленою від усього світу землею, а обласний центр Київ — чимось надзвичайно далеким.

Але, закінчивши семирічку в сусідньому селі, Олександр пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов. Після закінчення навчання О. Підсуха працює викладачем Донецького індустріального інституту (1939-1941). З 1941 по 1945 рр. поет — на фронтах Вітчизняної війни. У післявоєнні роки викладав англійську мову в Київському педагогічному інституті ім. М. Горького.

О. Підсуха з 1953 по 1958 рр. працював відповідальним редактором журналу «Дніпро», згодом — завідуючим редакцією серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». З 1973 по 1979 рр. він — голова Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

Ще у студентські роки О. Підсуха пробує своє перо. Юнак пише ліро-епічні етюди в прозі, друкує їх у стінній газеті Спілки письменників. На одну з таких публікацій звернув увагу Володимир Сосюра. Перша поетична збірка «Солдати миру» вийшла друком 1948 р. З'являються книги «Життя за нас» (1950), «Слово про наших друзів» (1951).

У 1950—1960-ті рр. О. Підсуха відкривається читачам як прозаїк. Поряд із ліричними збірками «Героїка» (1951), «Іду на клич» (1965), «Краплини» (1966), «Розповень» (1969) з'являється перша книжка прози «Віч-на-віч. Невигадані історії» (1962). Найпомітніше досягнення поета того періоду — віршований роман «Поліська трилогія» (1962). З кінця 1962 р. за рекомендацією Спілки письменників О. Підсуха відряджається як стипендіат ЮНЕСКО до Канади, Англії, Франції, США. Наслідком подорожі за океан став цикл

поезій «Канадський зошит», який ліг в основу збірки «Материн заповіт» (1964).

Поема «Материн заповіт» (1962) ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ в 1964 р., стала одним з кращих творів в ліро-епічному жанрі. Вона заснована на автобіографічному матеріалі.

Перша книжка віршів для дітей «Наталочка лічить до десяти» була надрукована в 1956 році. Пізніше була опублікована ще одна поетична збірка для малят — «Хвалилися гриби».